Ранок...Тиша. Літнє сонце смачно злизує росу,
А птахи ведуть розмову про вчорашнюю грозу.
Вітерець іще дрімає, колихаючись в гіллі,
З-під серпанку виринають верби й ясени старі.
.
Розкудакалися кури - розлякали цвіркунів,
А поважнії корови в череду ідуть з дворів.
Пастушок малий -за ними...Хвацько цвьохнув батіжком!
А у зарослях малини киця муркає з котом...
Ось дівчина поспішає, каблучками цокотить.
Всі проснулись!Сонце грає, все навколо золотить.
Пахне зілля й свіжа м’ята.- Покидай свою журбу!
Кожен ранок-справжнє свято! Я в душі це збережу!
Перевод Шуваловой Татьяны Григорьевны:
Утро…Тишь. А солнце жадно пьёт искристую росу,
И щебечут птицы ладно про вчерашнюю грозу.
Ветерок, ещё зевая, колыхается в ветвях.
Из тумана выплывают вербы, ясени, на шлях.
Раскудахтались вновь куры – распугали всех сверчков.
И коровы, будто фуры, в стадо вышли из дворов.
Пастушок-малыш - за ними… лихо свистнул батожком!
В пышных зарослях малины кошка: « Мур-мур-мур», - с котом.
Вот: торопится девчонка, каблучками: цок-цок-цок!
Все проснулись! Солнца тонко золотой струится сок.
Пахнет зеленью и мятой. Ты печалей скинь броню!
Утро каждое я свято в сердце праздником храню!