***

 Він іде собі і чує,
 як співаєш ти чудово.
 Біль на серці він відчує.
 І згадає твоє  слово.

 Дощ паде-це небо плаче.
 Він стоїть собі весь мокрий.
 ТИ сказала: «геть юначе»!
 На землі лежить убитий.

 Той хлопчина він не бачив,
 ще життя краси такої.
 Він тобі усе пробачив.
 Добрий був не знав людської,

 жадібності зла такого.
 Він із неба споглядає.
 Бачить поряд біля нього.
 Хтось сидить і так співає.

Голос твій прекрасний знову,
чує хлопець ти раптово.
Заспівала про зимову
Довгу ніч і поступово,

ти замовкла не співаєш,
хочеш тихо запитати,
погляд свій ти так ховаєш.
І тебе вже не впізнати.