* * *
Народ соромиться любити
«Нову заповідь даю вам: Любіть один одного» (Ів. 13,34).
«Коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця» (Мрк. 8,38).
Народ соромиться любити
І з поцілунками дружити.
І те, до чого Бог призвав,
Диявол соромом назвав.
Обнятись соромно при людях
І притулитися, бо в грудях
Немає приязні, нажаль,
А серце грубе, ніби сталь.
Чужі ми стали і культурні,
Ну, а насправді, ніби дурні,
Добра, любові боїмось,
Немов би, це гріховне щось.
Обійми стали непрактичні,
І люди вже давно не звичні
Пестливо, лагідно вести
Себе, «будуючи мости».
Христос! Ніхто Тебе не чує,
Любов нікого не турбує.
Не хочуть братися за ум.
Від цього в мене тільки сум…
* * *