Я жила (чи існувала?)
«Не забувайте про доброчинність
і спілкування, бо такі жертви
до вподоби Богові» (Євр. 13,16).
Я жила (чи існувала?)
І обіймів я не знала,
Сорок літ пережила
(А сама я із села).
Так мене навчила мати,
Що любити, чи кохати
Треба без обіймів. В нас
Є у цім великий стаж.
Я була в селі, як дика,
Як забачу чоловіка,
То біжу негайно геть,
Щоб сховатися ледь-ледь.
А тепер живу я в місті,
І мої поняття «чисті»
Вже змінилися і я
Скрізь тепер уже своя.
Стали всі мені рідніші,
А мої чуття щиріші,
Бо Христос мене змінив,
Цілуватися навчив.
Я обіймів не стижуся
І мужчини не боюся,
Бо любити треба всіх,
А зневага – то є гріх!
* * *