Бог сумує, коли бачить нашу Україну.
І навіщо тії муки були його сину?
Спокутав гріхи людськиї, щоб ми зрозуміли,
Як по честі треба жити, та, щоб не хотіли
Ображати тих, хто слабший й землю грабувати,
Щоб любили все довкола, щоб чуже не брати.
Наставляв Ісус науку: будьте справедливі,
Знайте міру, не лініться, ті ж, хто гордиливі
Нехай знають, пам’ятають істину звичайну:
Як себе поставлять вище – пропадуть негайно!
Всім можливості Бог дасть, нічого не шкода.
Можеш славу, гроші мать, була б тільки згода
Поміж діями і словом, совістю твоєю.
Та, щоб чин не став змагатись з чистою душею.
Бо навіщо ті палаци, коли люд - це злидні.
Маєш владу – пам’ятай : ви з народом рівні.
Мудрий Бог завжди дає щедрою рукою,
А може також за гріхи наділить сумою.
Обирає кожен сам важність чи смиріння,
Та випробувать не треба Богове терпіння.
Руда Людмила, 10-05-2013р.