Кто сказал,что горшки лепят и обжигаю не Боги? Горшки и сосуды, то есть людей лепят и вдыхают в них жизнь именно Боги!
Мне приснился сон, что как только я захотела написать новую историю, духо - люди увидели это и стали высматривать,что именно я буду писать,я хотела взять свои писания с собой и уйти, но писания оказались большой тяжелой плитой из метала,я записала название истории на куске пергамента и суетясь начала прятаться. Побежала на стадион, заполненный людьми,в надежде,что среди людей меня не тронут. Там сидело много людей и пройти было тяжело.
Пошла дальше стадиона и увидела,что стоят и сидят вокруг меня на большой площади в большом количестве заготовки для новых форм людей и животных.
Я пошла дальше и попала в мир камня, там небыло растений,воды и людей
там ходили Боги и думали, что можно придумать и сложить из того что есть, у них были блактоты в руках. Я увидела Богов и начала прятаться за большой камень, но один Бог увидел меня или почувствовал и неожиданно появился передо мной, они могут легко появляться, то в одном,то другом месте, и сказал:- Так,так...,ну и куда мы тебя на этот раз пристроим, в каких историях и делах задействуем!? Я аж присела от страха,слабость в ногах и теле появилась….,чувствовалось,что мы давно знакомы и Боги давно меня ведут, наверное давно уже собрана в их лаборатории, и пошла я вслед за ними лепить людей. Боги лепили людей и отпускали в жизнь, а я стояла и смотрела, и вот осталась последняя заготовка – маленький некозистенький,но добродушно-спокойный человечек - плазменная заготовка, у него большая голова и маленькие руки и ноги. Бог хотел заготовку соединить с тем,что ему принесли, с поврежденной, очень грешной душей, почти не пригодной к дальнейшей жизни, он хотел соединить плохого истерзанного старого и хорошего, но маленького тельцем молодого в одно целое,он показал мысленно, что человек будет все века и злым и добрым ,старой душой и молодой.И что его простота исчезнет, потому что он постоянно будет спорить с самим собою,я попросила Бога,чтобы он оставил человека таким как есть.Тогда Бог полез к себе в карман и достал от туда кусочек припрятанной заготовки,так делают все Боги,они в тайне друг от дружки прячут маленькие кусочки заготовки,отщипнув лишнее у иных заготовок, на всякий случай,и тогда получился красивый высокий мужчина. Душа его привыкла быть маленькой,неказистой и не заметной,он засмущался от своего вида и захотел покончить свою молодую жизнь насильственным путем,тогда Бог сделал его менее красивым и даже несколько смешным и человек успокоился и сразу же побежал к людям слушать о чем они говорят.
Боги средь камней напустили воду,на камнях и целых горах из камней набросали почву и растительность,выпустили рыб,птиц и животных,а затем запустили туда людей и стали наблюдать ,усевшись кто на облака,кто на высокую гору,кто в пещерах на глубине океана за обживанием ими созданного,порою вмешивались в их дела и поправляя происходящее.
Мир нам и радость, а Богам огромная благодарность и Божья благодать.
-----------
Божі творіння
Хто сказав, що горщики ліплять і випалюють не Боги? Горщики і судини, тобто людей ліплять і вдихають в них життя саме Боги!
Мені приснився сон, що як тільки я захотіла написати нову історію, духо - люди побачили це і стали виглядати, що саме я буду писати, я хотіла взяти свої писання з собою і піти, але писання виявилися великий важкої плитою з метала, я записала назву історії на шматку пергаменту і метушні початку ховатися. Побігла на стадіон, заповнений людьми, в надії, що серед людей мене не чіпатимуть. Там сиділо багато людей і пройти було важко.
Пішла далі стадіону і побачила, що стоять і сидять навколо мене на великій площі в великій кількості заготовки для нових форм людей і тварин.
Я пішла далі і потрапила в світ каменю, там не було рослин, води і людей
там ходили Боги і думали, що можна придумати і скласти з того що є, у них були блактоти в руках. Я побачила Богів і почала ховатися за великий камінь, але один Бог побачив мене або відчув і несподівано з'явився переді мною, вони можуть легко з'являтися, то в одному, то іншому місці, і сказав: - Так, так ..., ну і куди ми тебе на цей раз влаштуємо, в яких історіях і справах задіємо !? Я аж присіла від страху, слабкість в ногах і тілі з'явилася ...., Відчувалося, що ми давно знайомі і Боги давно мене ведуть, напевно давно вже зібрана в їх лабораторії, і пішла я слідом за ними ліпити людей.Боги ліпили людей і відпускали в життя, а я стояла і дивилася, і ось залишилася остання заготовка - маленький некозістенькій, але добродушно-спокійний чоловічок - плазмова заготовка, у нього велика голова і маленькі руки і ноги. Бог хотів заготовку з'єднати з тим, що йому принесли, з пошкодженої, дуже грішній душів, майже не придатною до подальшого життя, він хотів поєднати поганого понівеченого старого і доброго, але маленького тільцем молодого в одне ціле, він показав подумки, що людина буде все століття і злим і добрим, старої душею і молодой.І що його простота зникне, тому що він постійно буде сперечатися з самим собою, я попросила Бога, щоб він залишив людину такою як есть.Тогда Бог поліз до себе в кишеню і дістав звідти шматочок прихованої заготовки, так роблять усі Боги, вони в таємниці одна від одної ховають маленькі шматочки заготовки, відщипнувши зайве у інших заготовок, про всяк випадок, і тоді вийшов гарний високий чоловік. Душа його звикла бути маленькою, непоказною і не помітною, він збентежився від свого виду і захотів покінчити своє молоде життя насильницьким шляхом, тоді Бог зробив його менш красивим і навіть кілька смішним і людина заспокоївся і відразу ж побіг до людей слухати про що вони говорять.
Боги серед каменів напустили воду, на каменях і цілих горах з каменів накидали грунт і рослинність, випустили риб, птахів і тварин, а потім запустили туди людей і стали спостерігати, сівши хто на хмари, хто на високу гору, хто в печерах на глибині океану за обживанням ними створеного, часом втручалися в їхні справи і поправляючи відбувається.
Світ нам і радість, а Богам величезна подяка і Божа благодать.