Я покладу тебе на український чорнозем,
Візьму у руки я іржавую лопату,
Поправлю кляп і перевірю мотузки,
Щоб не змогла ти знову закричати.
Я вдарю перший раз легенько,для прицілу
Щоб все було як треба і годиться,
Не бійсь, я точно розрахую силу…
Якщо не будеш,звісно,ти крутиться.
Кривавая лопата зробить своє діло,
І допоможе приховати доказ…
На смітнику я закопаю твоє тіло
Або жбурну гидливо під КАМАЗ.
Та ти безсмертною зробилась,
Коли за дурість душу продала…
З косою в балахоні із’явилась
Кістляву руку ти до мене простягла…
Вбивать мене ти поки не хотіла,
А вирішила тільки ноги відрубать
І ось коса на ноги полетіла,
І я,це ясно,тут почав кричать.
І ти пошпурила моє безноге тіло,
Кудись далеко,аж за небосхил,
Я на культяпки приземлився сміло
З обрубками зелених крил…
Та я вночі приповз в твою кімнату,
Тихенько виліз на постіль,
Тут ,ясно,ти почала верещати,
Як згриз твоє обличчя наче міль…
Кричала ,наче віл,що гордість відсічеш,
На пеніс мій почавши натякати
Та як же ти ніяк вже не сягнеш,
Тебе без нього я не зможу від***ти!!!!
7.05.13 р.