На самоті більше думок,
На самоті видно далі.
Де горизонт більше зірок,
Мрія - одна хоч би впала.
Ніч така довга і прохолодна,
Але вона все чекала.
Світла в очах,чужі долоні,
Що тепло так обіймали.
Остання мить- години пусті,
Багато слів, мабуть зайвих.
Я вже тепер не бачу снів,
Ніч мов омана зникає.
Завтра весна прийде сама,
Тільки її не пускаю.
Знову насниться люта зима,
Теплі долоні,очі блакитно-яскраві.
І відпущу мрію оту,
Що мене знов підіймала.
Крила відріжу і полечу.
Вниз головою в оману.