Я знаю хто ти: дарунок долі!
В біленькій льолі і шапочці.
Маленький янгол, а нозі - голі...
Цiлую рожеві ці п’яточки!
О, як уважно дивишся в очі!
І щось сказати важливе хочеш,
Твої зітхання такі пророчі,
Навчи нас Любові Отчій.
Я знаю те, що коли ти плачеш,--
Тоді ти молиш за нас Бога,
Бо ми, таки, стали незрячі,
Й до Бога в нас довга дорога.
А Він біля тебе близько-близько.
Ми не побачим - розкриєш крила!
Промінчик сонця ніжно бризкає...
Чи, може, це я сльозу зронила?