Безкінечність суму вимірюється – мовчанням.
Це така субстанція без видимого кольору чи ваги.
Це коли нутро переповнене стражданням.
Коли в ногах не має рівноваги, але продовжуєш йти.
Це коли знаєш, як правильно.
Знаєш, як треба й навіть ладен про це закричати.
Але продовжуєш займатись всім чим завгодно,
Мабуть для того щоби просто не думати.
Тоді все єство заплутуєш в павутину захисту
З цинічних ниток та жорстокого гумору.
Лиш би не побачили в очах тонни суму.
І лиш би врешті решт не здатись фатуму…