Весняний

Юлия Покрасён
Душа шепоче: «Відпусти»,-
Але Любов тримає міцно.
Очей не в змозі відвести –
Дивитися не варто, звісно.

Знов паморочить білий цвіт,
Весна п’янить і надихає.
На Тебе я міняю Світ, -
Весь Світ в Тобі лише зітхає.

Я знов всміхнусь, скажу: «Привіт».
Тебе ніхто так не кохає.
Для тебе я лиш білий цвіт,
Що дуже швидко облітає.