Дощ. Цілющий весняний дощ.
І все потягнулось, умилось, налИлось, розквітло!
Травиця смарагдова крапель дарує пригОрщі,
Умиті дерева крИлами краплі струшують з віття.
Вишні білою ніжністю тягнуться ввись,
Каштани долоньки розкрили, і п`ють натхненно.
Берізки зеленими косами з вітром сплелись.
Свої рученята до мене простягують клени.
Дощ. Змиває все сіре, вчорашнє і напускне.
Ласкавий та ніжний, не схожий на літні грози.
Як добре, що дощ. Нікому не видно мене.
Ніхто не бачить - дощинки течуть, чи сльози...