Валентині Чайковській, ще не відаючій про цю весінню (наче, і колядну, не до часу?) замальовку:
кожен день повніший світла,
квітка кожна — на нектар?
світ п'яніє... гОрі мІтли
в гОри зОрі змели... в дар!
що б підставить не долоні:
краще — вповнити серцЯ??
й висріблить най сиві скроні
потаємна ніч оця!!
щире щастя всіє... в болі,
й чисто виполе... їх гріх???
частки ж долі, бувші долі, —
зірці стрічно, — рве з-під ніг!!!