хмари припадуть там рясно
стиглими дощами...
і себе не вкажуть вчасно
небо зо свічками...
й вітер вже ніщо не всушить;
ні зорю, ні сонце...
сим потопом — осінь рушить
в двері, а й віконце...
земних й вищі, нижчі ж неба, —
аж!!! — й заполоняє...
та на все, бо все i треба, —
на золото грає!!!