Ганна Осадко.
О РЕЧИ.
Глеб Ходорковский(перевод).
Юный дервиш танцует свой странный танец,
Полы его юбок стократно рисуют круги на грязном полу,
Прикрыты глаза,
А сердце распахнуто, как тюльпан перезрелый -
Он говорит с Богом.
Седой гондольер
Вышивает гладью отцовским веслом
Городские каналы,
И всегда улыбается, проплывая под мостами,
Похожими на покатые женские плечи -
Он говорит с водою.
Цапля стоит по колено в снегу,
Словно блудный сын, здесь никому не нужный,
А какой-то сопляк к ней по сугробам бредёт,
С банкой кильки в томате.
Женщина везёт в инвалидной коляске ребёнка
Под перекрестным огнём галицких*) взглядов,
И говорит с ним ладонями,
Только ладонями,
Материнским теплом,
Прикасаясь к (расхлябанному)расслабленному плечу.
Ибо речь - не всегда и не только слова,
Ибо нет выше речи,
Чем речь Любви.
* * *
Про мову
Ганна Осадко
Юний дервіш танцює свій дивний танець,
Поли його спідниці малюють стонадцяте коло на зачовганій долівці,
Очі його заплющені,
А серце розчахнуте, як перезрілий тюльпан –
Він розмовляє з Богом.
Сивий гондольєр
Вишиває гладдю батькового весла
Канали міста,
І посміхається, щоразу пропливаючи під мостами,
Схожими на пологі жіночі плечі –
Він розмовляє з водою.
Бузьок стоїть по коліна в снігу,
Як блудний син, якого ніхто не чекав,
А якийсь шмаркач мовчки суне до нього заметами
з банкою кільки в томаті.
Жінка везе на інвалідному візочку дитину
Під перехресним вогнем галицьких поглядів,
І говорить до неї долонями,
Тільки долонями,
Просякнутими теплом,
Торкаючись перехнябленого плеча.
Бо Мова – це не завжди слова.
Бо Любов –
це найвища Мова.
© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113040508575