На полоНИНІ
Так приємно ще й до нині
Що пройшло літо не марно
Що зустрів на полонині
Я дівчину гарну
А зовуть її Руслана
Красиве в неї ім'я
Небом вона мені послана
За що йому так щиро вдячний я
Прийшло знову літечко у мій рідний край
І перетворило воно його на рай
І хоч я вдома лише літа половину
А другу я іду знайти на полонину
Та не довго сонце світило і не довго гріло
Аж поки воно Русланку не зустріло
Як воно побачило красу її
То від ганьби сховалося у теплії краї
Її волосся кольору сонячного
І я бажаю доторкнутися до нього
Я хочу гратись ним так як грає вітер
Адже немає заняття кращого на світі
І не треба тепер пити мені вина
Коли зі мною поруч сидить вона
Та на жаль вона мене не помічає
А мені її так не вистачає
Лише про неї кожен день і нічка кожна
Та здається разом бути нам не можна
Може то боги вершать наші долі
Та вони не знають що завдають нам болі
Але не знаю по чиїй вині
Розлучилися ми теж на полонині
Адже я з одного а вона з іншого села
Ось така у мене історія була
Автор: Михаил Стан, с. Угля, 30 августа 2011 г.