Ти мені не дзвони - я боюсь тебе знову почути,
я боюсь тебе знову відчути, але ж так бажаю!
Ми з тобою навмисно розбились над прірвою раю,
щоб звільнитись від тимчасово набутої смути.
Я раптово боюсь зрозуміти, що все минуло,
все втонуло в буденності наших днів та життя.
І залишилось лише твоє непотрібне, старе взуття,
що під ліжком колись ти моїм забула.
Я боюся одного разу тебе випадково зустріти,
і одразу згоріти, згадавши все те, що ховав:
як тебе відчайдушно всі дні і всі ночі кохав,
як тебе до останнього подиху мрію любити.
19 квітня, 2013/ 19 апреля, 2013