чекай на мене, друже, я прийду.
згорьована, обпалена журбою.
не думай, що тавро це. бо в роду
усі щасливі. тільки я за зброю
хапаюся у мирі… безвість – мчу.
над прірвою, над звалищем печалі.
ну, де знайтися дужому плечу,
щоб спертися й до берега причалить?
заради когось. душу обпекти:
чиїсь слова. і погляд. скам’яніти.
буває ж так! я знаю: гіркоти
на світ забракне. і мої ланіти
ще будуть червоніти, як зоря…
це ти, мій Хтось? розхитуєш світанки –
і довша ніч. і запал догоря.
і не про мене хиже слово «бранка».
із сивою душею повернусь.
твоя, самотня, не солдат, не воїн.
обіймеш – я крізь сльози усміхнусь.
і потягнуся, зрештою, до зброї.