Коли від імені народу,
Рубають, нівечать гаї
Глумляться з рідної природи
-Непотріб людства, шахраї,
А люд мовчить, з ярмом на шиї,
Забувши свій козацький рід,
За працю маючи помиї...
Чого чекати йому слід?
Як що самі собі панове
Знайшли безбожних пастухів,
Вручили крісло посадове,
Цим власне зрадивши батьків...
Коли вбивають і гвалтують
Пророки Нового життя,
С трибун Тараса нам цитують,
По-ставши в образі Христа...
А в нас неначе в роті вода
І зроду буцімто глухі,
Самих себе, других не шкода,
Безбарвні очі та лихі...
Тяжкі часи для нас настали
І винні в цьому тільки ми,
Бо свою гідність закопали,
А дехто навіть залюбки...
П.В.М. 8.04.2013г.