Невеста для Ивана-дурачка.
И пошёл Иван - царевич к болоту и увидел то, о чём ему говорили. Десятки изумительной красоты девушек купались в небольшом озерце в ещё не затянутой илом воде. Как барс, стелясь по земле (странно, что как - то на ней, было, много свежей и сухой травы) пополз наш Иван - царевич к выбранной жертве. Как сокол на зайца кинулся он на избранницу. С визгом и криком кинулись девушки-колдуньи врассыпную, но одной из них не повезло – она, отчаянно вырываясь, забилась в руках героя.
– Ты станешь моей женой,– гордо объявил Иван-царевич.
– Хорошо,– неожиданно согласилась красавица и поцеловала его в губы. В тот же миг он почувствовал, что что-то с ним происходит.
Через несколько минут он уже разглядывал своё отражение в воде. На него смотрела большая лягушка, а рядом его избранница. Лягушка в невесть откуда взявшейся фате.
– Я припасла её специально для этого случая,– пояснила она ему.
( А ведь в сказке всё было совсем иначе! – с горечью подумал он.)
– Так ведь сказки для того и пишутся,– как будто прочитав его мысли, сказала она. Я специально подсунула через мышку-норушку, мою подругу тебе этот Мужской журнальчик!
Иван-царевич удивлённо посмотрел на неё.
– Пойдём, мой любимый, единственный и неповторимый,– прошептала нежно его избранница, – я познакомлю тебя со своими родителями.
Иван-царевич горестно квакнул и прыгнул вслед за ней – в болото.
Николай ВАСИЛЕВСКИЙ.
Перевод на украинский язык,
Людмилы Крижановской
Микола Василевський
НАРЕЧЕНА ДЛЯ ІВАНА-ДУРНИКА
Швидко прибіг Іван-царевич до болота і вражено вп’явся поглядом у те диво, про яке йому розповідали. Десятки казково спокусливих красунь грайливо бавилися у воді невеликого озерця, ще не затягнутого мулом. Наче барс, ревно припадаючи до землі (і приспічило ж їй для зручності вкритися на диво найщедрішим розмаїттям м’якенької та свіжої травички!), наш Іван-царевич крадькома поплазував до жертви, на яку накинув оком. Наче сокіл на зайця, він кинувся в атаку на свою обраницю. З вереском і зойками розлетілися дівчата-чаклунки хто куди, але одній з них не пощастило - вона, відчайдушно відбиваючись, гаряче затріпотіла в обіймах героя.
- Я беру тебе собі за дружину, - гордо оголосив Іван-царевич.
- Добре, - раптово заспокоїлася красуня і цьомнула його в царевичеві губи. Тієї ж миті молодець відчув, що з ним відбувається щось дивне.
Через кілька хвилин він уже дивився на своє відображення у воді. На нього дивився величезний жабень, а поруч вирячилася його обраниця. Жаба в чортзна-звідки взятій фаті.
- Я припасла її спеціально для нашого вінчання, - пояснила вона щасливцю.
-Але ж у казці все було зовсім інакше! - розпачливо подумав Іван.
- Та у казках для того і пишуться казочки, - наче прочитавши його думки, сказала вона. - Я тобі спеціально підсунула через мишку-норушку, мою подругу, цей Чоловічий журнальчик!
Іван-царевич отеретіло подивився на неї.
- Ходімо, мій кохайлику, суджений і незрівняний, - ніжно кумкнула його обраниця, - знайомитися з нашими батьками.
Іван-царевич спересердя квакнув і стрибнув слідом за нею - у багнище.