Посипав дощ на первоцвіти, трави,
Скропив землицю, покотився далі.
Промінчик сонця, теплий і ласкавий,
Озув на ноги сонячні сандалі.
Побіг полями, лугом і садами,
І сонця наливав у жовті первоцвіти.
Тоді ковзнув над хатніми дахами
І сонця бризками обсипав вишень віти.
Забув сандалі прямо на горісі
Та й , босий, доганяв дощик густий.
Сіренький горобець сховався в стрісі
Та й виглядав, веселий і сухий.
Защебетало птаство веселіше,
Всміхнувся сонцю вмитий первоцвіт.
Весна ступає в трави сміливіше
І сповнює новим життям весь світ!