Крил, на жаль,не маю, а в думках летіла:
Не дала природа жодній мамі крила...
Я б на твої рани рученьку поклала,-
І на мить відчула,-поряд твоя мама.
Слізонькі солоні губами збирала,-
Рідні, ясні очі довго цілувала.
Пестила б до ранку, наче шовк волосся.
Це не з півдня вітер, як тобі здалося.
В мить би прилетіла, але крил не маю,
В ліжку до півночі думаю, зітхаю.
Бог пошле здоров`я і на довгі роки,-
Дім хай обминають злі вітри й жорстокі.
Вранці привітають донечку синиці.
Лист чекай від мами, а не від сестриці.
Хочу привітати й побажати доні:
Хай завчасно срібло не впаде на скроні,-
Личко розцілує сонячне проміння.
Не забудь, рідненька, де твоє коріння.
Крил, на жаль,не маю, я в думках летіла,-
Не дала природа жодній мамі крила...