Стою і думці я корюсь:
В твоїй воді хрестилась Русь,
З твоєї кручі купола
Святая Лавра підвела…
Захоплюванням де межа…
Дніпро, ти величчю вражав
Й славетних пращурів уми.
То ж, мій уклін, прошу, прийми.
А ще прошу: мене прости,
Що все ж не ти, ріка, не ти –
Хоч в тім яка моя вина –
В житті моєму головна,
Що через серце протекла
Зовсім малесенька ріка,
В якій купав дитячі дні,
Й тому миліша всіх мені.
---