Досить!
Прошу, благаю - досить!
Залиште нас,
залиште хоч на мить.
Він до зірок
мої слова підносить.
Він - це усе,
що заставляє жить.
Він океан.
В його душі глибокій
стихає біль,
стає зовсім німа.
Залиште нас.
Благаю, дайте спокій.
Немаю права? - Так...
Ніхто нема!...
Забути!?...
Забрати з пам'яті
і викинуть в нікуди?!...
Залишить все
і йти в нове життя?!...
Ні! Це жорстоко!
Ви мабуть не люди!
Але й не вам
терпіти каяття.
Байдуже все! -
Він тут.
Він знову поряд.
Я знов тону
в задумі цих очей.
Пусті слова.-
Нехай собі говорять.
Я все стерплю
за світлу мить ночей.
Залиште нас.
Благаю, дайте тишу.
Мені байдужа
ваших слів зима.
В його вустах
його словами дишу.
Немаю права? - Так...
Ніхто нема...
Лідія Ступак