Євгенія Люба. Третя
http://maysterni.com/publication.php?id=87832
Принеси мені зерен граната, аби вже ніколи
Не змогла полишити тебе і державу твою.
Я твоя приворожена Третя, відколи зі столу
Потойбічного царства я воду намовлену п’ю.
Ну, а ті, хто були тут до мене, лоскочуть і досі
Твій напружений слух – як не сміхом своїм, то плачем,
І за правим плечем в тебе жінка із чорним волоссям,
Жінка з білим волоссям – у тебе за лівим плечем.
Їхні коси звиваються, наче торішнє галуззя,
Наче водорість біла, що тіло твоє опліта.
Я боюся цих пут, річкової води, я боюся,
Аби вир цей бездонний не викрав тебе, не дістав.
Я всього лише Третя. А є ще четверта – вода.
Її вири чорніші за чорну одежу черниці.
Вигинаючи спину мою понад нею, як міст,
Зазираєш налякано в темні глибокі зіниці
Нетутешньої гості з далеких небачених міст.
У хребті під долонею – соки весняні і ріст.
…Принеси мені зерен граната – свого поцілунку,
Аби я намастила свої пересохлі вуста.
Я всього лише Третя, а є ще (провалля чи лунка?)
Неодмінна четверта, коханка твоя і чаклунка,
Що стоїть поміж нами – твоя потойбічна вода.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Принеси мне гранатовых зерен, чтоб даже невольно
Не смогла я покинуть тебя и державу твою.
Очарована Третья твоя с той поры, как с ладоней
Зазеркального царства я воду волшебную пью.
Ну а те, что меня обогнали, щекочут поныне
обостренный твой слух – как не смехом, так плачем.
Причем
там за левым плечом у тебя та, чьи косы, как иней.
Та, что с черными косами – эта за правым плечом.
ВолосА их сплелись наподобие высохших веток,
Словно белый шиповник, что тело твое оплетал.
Я боюсь этих пут, и реки, я боюсь, как бы этот
Вихрь бездонный воды не украл тебя и не достал.
Всего нА всего Третья. Четвертая - это вода.
Её вихри чернее, чем черные ризы монашек.
Выгибая мне спину над ней, словно радужный мост,
Ты заглянешь, робея, в зрачки искушений погасших
неожиданной гостьи с далеких невиданных звезд.
А в хребте под ладонью – весенние соки и рост.
Принеси мне гранатовых зерен – своих поцелуев,
Чтобы мне пересохшие ими намазать уста.
Всего нА всего Третья, а есть ведь (недаром иль всуе?)
та, которую любишь, четвертая, ведьмины струи,
что текут между нами – твоих зазеркалий вода.