необачнiсть
цвяховита й дошкульна
неполоханих дотикiв сорому
зграя несита
та гніву чумна
налива
кам'янить привласнює жовна
ще частково обличчя мого
хтось підступно невпинно
з-під п'ят смика твердь
роздає різношматтям забродам
все по тридцять
велике й мале
реагую спітніло
не певен
чи зостався хоч клапоть
із рушник вишиваний
де постану
незрушний
осяйний
натхненний
напрочуд величний
щирий
всміхнений
вільний
від первородної необачності
бути собою
громовито промовлю
я вдома
най впадуть грона злив
вогняних
на укляклі рамена
дрімотних
холодних ярів
до роботи
соньки'