Сиджу в наморднику, як псіна,
З ланцом на шиї і хвостом...
То мо'я жінка-фантазьорка
Зо мнов ся грає перед сном.
В руках тримає довгу швабру,
Мені командує: “Лєжать!”
А я на неї як наскочив
І, зразу, -- мордочку лизать.
Вона забула про команду
І про ланцюг забула теж.
Ми обмотались ним до ранку.
Водою нас не розільєш.