Я в країні живу, що не схожа на інших,
Де волошки, як небо на безмежних ланах,
Де прозоріші ріки і зорі ясніші,
Де весна на обличчах, кохання в очах.
Вранці сонечко встане, мене обігріє,
І ласкаво, як мама шепоче " Вже час!"
Я йому усміхаюсь, несу свої мрії
І радію всьому, що оточує нас.
Я живу, я радію - не вмію інакше,
Вже красуня - весна настає на землі.
Вірю людям і знаю, все буде найкраще.
Ця надія і віра зростає в мені.
Щось росте в моїм серці палке і велике,
Почуття, що не схоже на інших нічим.
Я люблю свою землю, кохаю навіки.
Поділюсь з вами, люди, коханням своїм.