Чому? Коли? Чого? Я мрію.
Як тисячі звичайних душ
Оцю пречисту, дивну хвилю
Своїм гарчанням не поруш.
Наївний я, наївні люди
Наївне місто та село
Наївність так і пре зусюди
І багатьох вже замело.
Але не втративши цю віру
У світле та чарівне, ясне
Покликання, кохання, ліру
У вогненне та у прекрасне
Ти маєшь право встати прямо
Піднявши вгору чисті очі
Як пам'ятник, як він, так само
Людина я... Я жити хочу...
Сказати світу, всім навколо
Собі у серці випаливши знак
Життя - воно яскраве, кольорове
Його не можна віддавать за так.
Не можна. Крапка. Край. Не можна.
Ніколи, ні за що, нізащо!
Життя і смерті не тотожно
Життя за смерть у сто раз краще!