Иди..

Владислав Подгайко
Ну й йди. Не буду. Я не плачу.
Ну й йди. Бувай. К чортям собачим.

Іди. Тобі мабуть цікаво.
Іди. Плювать, що в мене справи.

Іди. Не буду я дивитись в спину.
Іди. Я вже продав свою машину.

Я все. Продав квартиру. Бога.
Ще трохи й душу я продам, небога.

Та йди. Тебе я не покличу.
Та йди. Поету це ніяк не личить.

Іди тепер. Бо я німію.
Іди тепер. Бо чую, що уже невспію.

Іди. Іди. Скоріше, далі.
Але постій, ну, зачекай, ні?

Залишся. Стій. Прошу, не треба.
Не йди, благаю я у неба.

Ні. Що ж ти, це зі мною, робиш
Моє ти серце в камінь зводиш.

Залишся. Пальці холодніють
Рука до кисті, очі зліють.

Навіщо. Чого? Чого. Люди.
Лунають дзвони від усюди.

І я стою. Біжить дорога
Ну, як воно, в раю у Бога?