Я сперечаюся сам із собою.
Нічого не змінюється.
Вчора тут було море.
Завтра тут буде море.
Через рік ця ж картина.
Сонячний світ випромінюється.
І далі забирається чиєюсь рукою.
Життя якесь коло.
Невже те, що відбувається з нами, навколо,
Десь, колись, вже було?
Ну було, що з того.
Тепер це вже не змінити.
Ти не розумієш!Якщо це було
То можна замінити його
Пережити, відчути, відкрити
Знову, ще раз!
Можливо. Але я не знаю.
Чому, я за це переживаю.
Яке мені діло до чужих, а?
Чого в мене повинна боліти голова
За інших?
Чим я гірший, поважних егоїстів
Які замість того, щоб своє їсти
З’їдять чуже і навіть не подивляться?
Нічим. Бо, мабуть, альтруїзм краще.