У сутінках моєї душі.
Розігралася цікава феєрія.
Ти приходиш. Дерева, кущі
Відчиняю похнюпленні двері я.
Під плащем ти нічого не маєш.
У очах твоїх звіра інстинкт.
Не ласкаво мене обіймаєш.
А як здобич, зрадницький фінт.
Чи не знаю, що далі... і ти...
Ми спочатку про щось помовчим
Потім казочка і у ліжечко.
А в очах - відображений дим.
Скористаєшся і покинеш, знов
Знову день без тепла і обійм
Застигає у аорті кров
Я і не переймаюся цим.
Що ж ти робіш зі мной, Дівчина-вампір,
Що надію дарує весь час,
Я не хочу війни, може на день - мир?
Я благаю, заради нас!
Темна ніченька, знову сутінки
Я у ліжку один залишився
А навіщо життя, і розлуки ці
Я від цього так утомився!
Коли прийдеш іще, поцілуєш ще раз
Ти здивуєшся чом я мовчу...
Бо цілуєш мене ти в останній час
Без любові я жить не хочу...
Знову знайдеш мене, все під ковдрою ,
Тільки вже не веселого й годі,
На грудях - приколота замітка.
"Як кохав - помираю відтоді".