Життя цікава річ.
І скільки б не було поетів
Знайдеться в кожного хоча б один
Хоч найпоганий, але вірш.
Цей вірш про розум із клозетів
Про зруйнування, що в думках,
Що мислити потрібно ширш.
Звичайний соціальний вірш...
...Його, одразу, не побачать
Не зрозуміють, проклянуть
Що це вже меінстрим ледачий
Голодні ситого не ймуть.
...І він забудеться одразу,
І ляже ще живим в труну...
...А пам'ятаете, що Бога
Не в той же час, коли від сну
Прокинувся і мать небога
Його, малого сповила
Сприйняли і почули хутко?..
...Оце й про соціальні твори,
Про вірші і про інший мряк
Що ти забув його - не горе.
Не повернувся - ось, дурак.
Не зрозумів, так передумай.
Не пережив, то не барись
Хто ні про що в житті не думав
Не жив - яка то в біса "ЖИЗНЬ"
І, навіть, не життя, ні трохи
На смерть цей стан скидає швидше
Якщо почуєш чиїсь кроки,
Це не з тобою мовить Ніцше.
І ти не знав теорій Фрейда
Не чув законів Піфагора
Тільки уламками, як крейда
До тебе посміхнеться Тора...
...Ти Біблію читав, мій друже?
Відкрив, хоч раз в житті своїм.
І очі ти свої напружив
Читаючи країни гімн.
В якій живеш?..
...Пробачте, друзі! Все можливо,
Адресу переплутав я.
Піду, де соціальне-диво.
Це не пуста теорія.
Але куди ж мені податись,
Я бачити почав все гірш.
Я забуваю соціальність.
Тепер я вже забув і вірш...