Чим горе приборкать? – дитина хворіє...
Та хто ж з нас про чудо, скажіте, не мріє..
У Храмі Святому – останній надії –
Сама, така змучена горем, небога
Здоров’я дитині просила у Бога.
Другого в житті їй не треба нічого –
Молилася мати… Й немов перед нами
Розсунулись навстіж склепіння у Храмі.
І через той простір, неначе крізь брами,
Одній тільки їй і відомой дорогой.
Молитва летіла до самого Бога...
А сльози надії кропили підлогу.
---