Сплю і бачу сни, не бачу тільки тіні,
Іду і сплю, ховаючись у теплий іній…
З просоння хапаю свою строкату долю,
Заплітаючи у мотузки гіркувату волю…
Та граю, граю сонні і такі скажені ноти,
В заграві ранково-кавової цноти…
І так щодня, вода змиває заспані думки,
А кожен сон, кладе на полотно життя мазки…
Та проспані уже хвилини сподівання,
На цвітіння поржавілого кохання…
05.03.2013