***

Ми  різні,  наче  полум’я  і  м’ята.
 Вона  проста,  весела,  говірка,
 у  витонченій  сукенці,  нем’ятій,
 із  келихами  хмелю  у  руках.

 Вона  десь  підіграє,  десь  підмаже,
 десь  посміхнеться  у  потрібний  час,
 яку  сорочку  одягти,  підкаже,
 і  як  тобі  несолодко  без  «вас».

 Вона  складе  ціну,  захопить  з  тилу,
 підкаже  «вірний»  напрямок  –  лети!
 А  я  німа,  беззахисна  й  безсила
 перед    розлогим  голосом  мети.

 А  я  готую  зілля,  чищу  лати.
 Мені  –  дітей  виношувать,  пісні,
 ростить  їм  крила,  вчити  їх  здіймати.
 Босоніж  розквітати  навесні.

 Не  мій  талан  –  із  шиком  по  тавернах
 низати  хтиві  погляди  в  разки.
 Натомість  –  вперто  дертися  крізь  терни,
 стелити  спільні  ніжністю  роки.

 Ми  різні,  наче  полум’я  і  м'ята.
 А  шлях  тобі  –    широкий,  та  один!
 Не  проживеш  зі  мною  на  дві  хати,
 хоч і на  тебе  схожим буде син.

березень, 2013