В руках тримаю гілочку мімози,
А пахощі –весняний аромат.
Ця гілочка сильніша за морози,
Що забілили мій узимку сад.
Розсипле вEсна цвіт фіалки густо,
Неначе хто сапфіри розгубив...
МедУнками засіє скрізь, де пусто,
Щоб сад і ліс від розмаЮ ожив.
По краплі рястом землю загаптує ,
Скрізь засміються барвінкові очі.
Зозуля черевички знов озує,
А потім їх розгубить проти ночі.
Весна ступаєніжно і рішуче,
Траву вкриває рястовим дощем .
А потім яблуня розквітне неминуче...
Й п’янкий бузок з жасминовим кущем.