Ні, сніг не падав,..
Він кружляв, танцюючи.
Такий чудовий і повільний білий танець.
Я йшла одна, вкорте в житті дивуючись,
Що скрізь - льоди, а в небі, як вигнанець,
Світив лимонний місяць, зір коханець.
Ступлю на лід...
Блакитне скло , блискуче,
А в серці та мелодія звучить...
В душі мороз, і лютий, і тріскучий,
А білий сніг летить, летить, летить.
Насипле в душу снігу неминуче...
Чутливий поцілунок...
Сніжні зорі падають...
Той білий танець просто проти ночі.
Я йду та все, було що, згадую,
А ніжний сніг цілує мої очі
І неймовірні па вигадує, вигадує...
Доріжка місяця...
Завмерли зорі в холоді.
На віях загадкова срібна туш.
Тоді були дерева в пишнім золоті,
А зараз прийняли пухнастий душ...
Ці спогади тепер, як лід розколоті...