Внутрішнє
Бранка тремтить зизоокая путами ніжно
Квіти зволожує, в люстро занурена свіжо,
Постіль збентежено перебирає перстами;
Жінку граційно з’являє посеред храму
Ту, що блукає мареннями цнотливо,
І не порушує їх відсутності диво,
Так ніби скло проминає сонячний промінь,
І забаганок не залишає на спомин.
==========================================
Interieur
Une esclave aux longs yeux charges de molles chaines
Change l’eau de mes fleurs, plonge aux glaces prochaines,
Au lit mysterieux prodigue ses doigts purs ;
Elle met une femme au milieu de ces murs
Qui, dans ma reverie errant avec decence,
Passe entre mes regards sans briser leur absence,
Comme passe le verre au travers du soleil,
Et de la raison pure epargne l’appareil.
Картина Бі Гуко