Не важко їздити у транспорті громадському.
Салон-кімната мов і крісел цілий рій.
Сідай-но- і в політ із птахою гігантською,
Із серцем-двигуном,який трима водій.
В салоні повно всіх.Той слуха собі музику,
А той в мобілці щось там пальцем ворушить.
Постій чи посиди,щоб перебуть в цім вулику,
Який повз вулиці маршрутами летить.
І кожен на своїй зупинці розрахується
І вийде саме там,де треба на той час.
Одні собі підуть,а інші знов гуртуються
І чергою салон наповнюють щораз.
Так само і життя,
З народження і до скону.
Як транспорт нас несе і кожного-в свій кут.
І пощастить тому,хто знає свою сторону.
І програє усе,хто гавить свій маршрут...
17.09.12.