(Галина Рыбачук)*
В старім саду вітер віє
Гілочки ламає,
Скільки років будем жити
Тож ніхто не знає.
Вітер віє та знімає
Листочки із дуба,
Де ж ти ходиш, моя доле,
Дорога голУба.
Вітер віє, жене воду
У широкій річці,
Мабуть доля загубилась
В зеленій травичці.
Вітре-брате давай разом
На дуді зіграєм,
Нехай музика озветься
Десь за водограєм.
Розведуть знов опівночі
Вогнище дівчата,
Та зігріють мою душу
Піснею про св”ято.
Св”ято миру та любові
До всього земного,
На схід сонця помолюся
Й знову у дорогу…
В старом парке ветер воет,
Веточки ломая…
Что отмеряно судьбою
Нам - никто не знает.
Дует ветер, обрывает
Лист поникший с дуба,
Где же нынче пропадает
Милый мой голуба?
Злится ветер, волны катит
Вдоль реки широкой...
Затерялась доля, знать-то,
В зелени осоки…
Ветер-брат, давай-ка вместе
Мы дуду наладим -
Отзовется наша песня
В струях водопада.
Тьма в огне костра растает,
Молодые девы
Мою душу согревают
Праздничным напевом
О святой любви к природе,
Данной нам от Бога…
Помолившись на восходе,
Поспешу в дорогу.
__________________________
*Оригинал стихотворения здесь: http://www.stihi.ru/2013/01/16/846