Бабье лето. Перевод с белорусского

Ольга Сафронова Таганрог
Галіна Гузянкова

Бабіна лета

Бабіна лета
Спелым ранетам
Упала ў далоні зямлі.
Чорныя хмары
З нябесных абшараў
Некуды ноччу сплылі.
Ні аблачынкі…
Мо, павуцінкі
З хмарак сплялі павучкі?
Сонца глядзіцца,
Нібы дзяўчына,
У светлае люстра ракі.
Нібы для балю
Прыбраліся клены,
Жоўтаю свечкай
Бяроза гарыць.
Асінка красуе
У маністах чырвоных,
У пацерках яркіх
Рабіна стаіць.
Ціха, лагодна ўсё ў наваколлі,
Вецер стаміўся і спіць.
Услухайся толькі:
Над лугам, над полем
Нешта шчымліва звініць.
Недзе азваўся
Клін жураўліны,
Сплыў, нібы мроя,
За небакрай.
З неба упалі
Кроплі – дажджынкі…
Бабіна лета, бывай!


Галина Гузенкова

Бабье лето

Вновь бабье лето
Спелым ранетом
Упало в ладони земли.
Небо высоко,
И тучи далёко
Ночью куда-то ушли.
Нет ни пушинки -
Вплели  в паутинки
Может быть их паучки?
Солнышко ясно -
Девицей красной
У зеркала светлой реки.
Будто для бала:
В оранжевом - клёны,
Факелом жёлтым
Берёза горит.
Алеют мониста
Осинки склонённой,
И в бусах-рубинах
Рябина стоит.
В тихой истоме застыла природа,
Ветер пригрелся и спит.
Ты только послушай:
Вверху, с небосвода
Что так щемяще звенит?
Клин журавлиный
Скрылся, теряясь.
Ждет его где-то
Сказочный край.
Первые капли
Шепчут, срываясь,
Бабьему лету: “Прощай!”