Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2013/02/02/5074
Ах, с панталыку сбившее наследие
Неверия…пронзившее столетия…
И плачет под дождём душа заблудшая,
Опутана годами да разлуками…
В моих календарях все даты – осенью,
И долга ей не выплатила вовсе я,
Чтоб жалобы унять…зимой под ливнями
Тревожно ощущать себя счастливою…
Но, всё ж, тоской-печалями распятая,
Всё жду я праздника…пускай с заплатами.
Распутываю снова обстоятельства
И быт, такой привычно устоявшийся…
Ещё чуть-чуть – все чары испугаются,
Сбегут…душа любить да не закается!..
Оригинал:
Зневіри спантеличеної спадок
Пронизує наскрізь, неначе шпада,
І плаче із дощем душа заблукана,
Ошукана роками та розлуками...
В моїх календарях - панує осінь ...
Я їй не заплатила мита й досі,
Щоб знять жалоби та під січня зливою
Бентежно почуватися щасливою...
Але, журбою тужною розтята,
Очікую на потаємне свято,
Розв'язую ускладнені обставини,
Що долею та звичаєм усталені -
Ще трохи - і втечуть омани злякано,
І вирине з тенет душа заплакана...