Незнана світотінь життєва, -
Невідомо де брід чи перелаз.
Живе надія лиш суттєва –
Знайти в коханні втіхи час.
Чомусь жадаємо зустріти
В чужому серці спокій свій.
Дущі від слів приємних мліти,
Ще й бути лавром його мрій.
Себе до цурки спопелити
Від болю, страху, ревнощів.
Навіщо так дано любити?
Жебрачить радість пестощів.
Життя – не поле едельвейсів,
Щоб суті істину збагнути,
В нім не існує кращих слів -
Тебе кохаю я – почути…