* * *
Дикий мак в журливій гречці,
наче взятий під арешт.
Де ти, доле?
Ні словечка...
Чи мене не впізнаєш?
Я гукав: – Озвись, озвися...
Жорнами двигтять млини.
Нумо, мила, не барися.
Гуляйполе... полини....
Красне поле, біле поле...
Горобці обсіли дах.
Маму гостра голка вколе,
і рушник злетить, мов птах.