Не римується те, що вже сказане
І не пишеться слово просте.
Те що прожите - воно втрачене
І ніколи назад не зверне.
Ми не віримо слову правдивому,
А відкрито йдемо на обман.
Хай не буде оман справедливому,
Та я все ще картаюсь у ран.
Ця брехня страхітлива... безжалісна...
З середини з’їдає мене,
Лиш на серці так боязко... зважено.
Промовляю: "Забуду тебе!"
Присягався до скін в своїй вірності,
Та не раз мені слово давав.
Не належало, жаль, що до дійсності.
Просто ти вів мене на обман.
06.02.2012р.