Я не вірила слову тривожному,
Завше, слухала волю твою,
Може, знаючи, я утотожнюю...
Що ж поробиш, я вже не люблю.
Наший шлях до кінця уже пройдено,
Тільки серцю цього не збагнуть.
По обличчю, мов білою ковдрою...
Все завмре, та думки не минуть.
Ти пробачений... та спокій втрачено.
Ось така незвичайна любов.
Те що варто було - я побачила,
Але ти не добився свого.
06.02.2012р.