(Вчительці моєї доньки 2-б класу Пеньковій Оксані Олексіївні)
h t t p s : / / w w w . c h i t a l n y a . r u / w o r k /754191/
Небокрила щаслива лелека, немовля у хустині несла.
Край села, бо дорога далека, відпочинка хвилинку знайшла
Серед степу на пагорбі щирім, біля шляху до милих осель.
Притомився летіть небосхилом мрійних снів в дивосвіт корабель.
До кого ж їй з дитям завітати? Подарунок кому принести?
Всі селянські привабливі хати, всім потрібно бажати щастИ!
Та лелека заплющила очі, - віддала немовля навмання…
Все однак – темнота серед ночі. Най щасливою буде сім’я!
Рано вранці прокинулась мила, подивилась на гарне село.
Та кому ж подарунок зробила? Та й насправді – чи все це було?
І стоїть та лелека, гадає. Зустрічає на пагорбі всіх.
Немовля своє рідне шукає, привітати батьків хоче тих.
І моя вся дорога далека від лелеки до мрії – УСПІХ!
Бо устинівська мила лелека за селом проводжає усіх.
Ось додому я знов повертаюсь – кличе рідній домівки поріг.
А устинівська мила лелека знов стрічає на пагорбі всіх.
І у снах я до тебе торкаюсь – ти в дитинство батьківський поріг.
Та устинівська рідна лелека - головніший за хрест оберіг.
30.01.2013=GoldKing=
P.S. Вчора повертався вночі додому та на поворотах на вїзді до села такий льод, що 2 рази крутонуло, та задом до перемету - прийшлось лопатою відкопувати свого бусіка. Добре, що стовби дорогу не перебігали - у 1 годину ночі всі спали!
Ось і написалося...
Криниця-журавель
https://sksumykhimprom.com.ua/?p=5024