* * *
Дітки, мої віршики-сирітки,
Я поганий батько навіть вам.
Де вас діти?
Рвати з вами квіти?
І не надаватись ворогам?
На столи — під скальпелі — не класти?
Під наманікюрені зубці,
В шестерні катівень,
де пропасти —
І Творця забути у кінці?!
Ось веду... Довірливо за ручки
Ви взялись.
Довкола виск і гам.
Беріївські рискають підручні,
Чорні «Волги» пруть на нас без гальм.
Завтра прийде у барак гестапо,
З уцілілих — для нудних робіт
Вибере...
До ранку ж буде капо
Наглядати — за мишами кіт.
О льохи, о морги, о підвали,
О катівні, де вас жити вчать
Ті, хто правду краще б розказали,
Та — розумні.
І тому — мовчать.
1992