Серцям бракує інтонації:
рядки і речення – крізь сум...
І подихом – в мовчання грації –
глибинний сенс спаде на ум...
Безслівно націлуюсь пальчиків:
з них кожний – витвір, кожен – рай...
Таких довершених не бачилось,
хоча в житті і йшов за край...
Німіє місяць проти ночі...
Зірок тремтливая імла...
А понад Всесвітом – лиш очі,
якими ти мовчиш дотла...